19.02.2006 — Олег Скрипка у програмі «Позаочі»

Колись колишній чоловік Алли Пугачової Філіп Кіркоров про нашого сьогоднішнього гостя сказав, що він «брутальний персонаж». Тим не менше він всім своєю творчістю, своєю поведінкою весь час доводить, що навіть брутальність буває гламурною.

Юлія Литвиненко
Мої вітання тим, хто стежить за життям відомих, багатих і знаменитих з програмою «Позаочі» на каналі К1. Це невідомі факти з життя найвідоміших людей України. Колись колишній чоловік Алли Пугачової Філіп Кіркоров про нашого сьогоднішнього гостя сказав, що він «брутальний персонаж». Тим не менше він всім своєю творчістю, своєю поведінкою весь час доводить, що навіть брутальність буває гламурною. Пані та панове, наш гість сьогодні Олег Скрипка. Добрий вечір. Олег Скрипка.
Олег Скрипка
Здраствуйте, дуже цікаво, як ви мене представляєте. Ну, для багатьох людей абсолютно, я думаю, що образ людини, який вона представляє на сцені, нічого не має спільного з людиною, яка вона є насправді.
Юлія Литвиненко
Ну, а ви як гармонійно себе почуваєте з тим образом, який ви, власне, декларуєте або демонструєте зі сцени, і тим, як ви почуваєте себе?
Олег Скрипка
Я думаю, що енергія, яку я намагаюся дати там в колективі «Воплі Відоплясова», чи там на інших сценах… Якщо вона людьми сприймається як брутальність? Ну, от наприклад Володимира Висоцького, якщо ми називаємо брутальною людиною, це означає, що ми не розуміємо те, що він хоче сказати. Тому що навпаки, навпаки людина дуже тонка і ранима, скажімо так.
Юлія Литвиненко
Ну давайте, у нас є декілька думок людей, які особисто, можливо, знають більше про вас, аніж можуть сказати.
Павло Зібров, співак
Ця людина нагадує мені українського козарлюгу, в якого за плечима років 300-400.
Наталя Могилевська, співачка
Ради этого человека я купила в своей жизни первый раз украинский словарь.
Ігор Кондратюк, продюсер
Він якщо заведе публіку, то публіка вже не зупиниться. Це я бачив.
Павло Зібров, співак
Нормальний хлопець.
Олег Скрипка
Позитивно.
Юлія Литвиненко
А що є люди, які погано про вас кажуть?
Олег Скрипка
Ну, позаочі, ясна річ, що є багато, хто погано каже. Ну, є ж багато людей, які не люблять рок-музику, наприклад. Я думаю, що вони не сприймають такий, ну, такий імідж, скажімо так.
Юлія Литвиненко
Скажіть, будь ласка. От коли Кіркоров казав про вас «брутальний», ви думаєте, що він якийсь негативний зміст вклав?
Олег Скрипка
Ні. Ну, скажімо, коли ми працювали, це було один раз, коли ми працювали в павільйонах кіностудії Довженка на зйомках «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», в нього такий явний стандартний стереотип поведінки лідера. І, скажімо, в такому саме якраз брутальному розумінні. Тобто продавлення всіх навколо, не тільки партнерів на сцені, а просто всіх присутніх. Я прибічник партнерської поведінки, командного стилю роботи. Скажімо, якщо ми на майданчику знімальному, це мусить бути командна поведінка.
Юлія Литвиненко
Ви були чи не першим гуртом, який тоді побачили ще радянські глядачі, що це було?
Олег Скрипка
Це як-от передачі «ВІД» були, чи як вони називалися? От такі «перестроєні» передачі, і Артем Троїцький показав тоді кліп наш «Танці», який тут був виготовлений на «УТ-1» в Києві. Він був дуже альтернативним для того часу, для Радянського Союзу. І от його помітили дуже багато людей.
Юлія Литвиненко
Ну, ви відчуваєте, що якісь відбуваються у вас зміни, ну власне, ви сьогодні і десять років тому – це один і той самий Олег Скрипка?
Олег Скрипка
Ну, як будь-яка людина я сьогодні і я завтра – це дві різні людини. А десять років тому - це взагалі просто інша галактика.
Юлія Литвиненко
А от мені цікаво: ви змінюєтесь чи ви перевтілюєтесь? Як відбувається? Ви дорослішаєте чи навпаки?
Олег Скрипка
Ну, я не знаю. Це, як ріка. Як Дніпро, що і дві тисячі років тому тут протікав, то й зараз. Але ріка міняє русло, і вода по ньому нова тече завжди.
Юлія Литвиненко
Ну, от позаочі, ті, хто не знає вас як музиканта, а як актора, ті кажуть, що ви – майстер перевтілювання і у нас є одне свідчення про те, що вони не помиляються. Давайте подивимося, зараз глядачі побачать зовсім нового Олега Скрипку.
 
Мультфільм «Карлсон»
 
Ані Лорак
Там малыш. Он говорит: «Я так хочу, щоб на День народження мені подарували собаку, а мені постійно дарують якусь фігню». Я это сказала с шуткой - «фигню». А режиссер говорит: «Супер, мы оставляем эту фразу».
Карлсон получился такой: сам себе на уме. Немножечко Олег передал ему свого характера. Какой он на сцене:  «Ой були, були, були на селі». Он такой: «Малий привіт. Де твій смачнючий торт? Я хочу попоїсти».
 
Театр. Вистава «Наталка Полтавка».
Лариса Руснак, актриса
Він приніс своє і позаражав цим півтеатру. Ну, по-перше, для мене особисто, це перша вистава, в якій я не боюся співати.
Спочатку йому було важко вивчити таку кількість тексту. Потім ще виконувати мізансцени режисера. Тому що у своїх концертах йому вільно робити те, що він хоче. Він сам це придумає, а тут треба було виконувати режисерське завдання: тут повернутися, з цим текстом піти.
Петро Панчук, актор
Я як співак не співаю, він може мені дорікнути якісь речі музикальні. Я можу йому якісь речі не дорікнути, так сказати. Він мене не навчить співати за місяць, а я його не навчу професії за місяць також, тому ми досить з ним в гарних стосунках творчих. А дозволяємо, хто який є - той такий є. Бо це треба бути багато років актором, щоб відчути, як грати дуетом.
Лариса Руснак, актриса
Я думала, чесно кажучи, що Олег би ще краще, природніше, мені здавалося на початку, що його роль - це Петро. Він чомусь вирішив, що він застарий для цього. Не знаю, чому він так вирішив.
 
Мюзикл «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»
 
Ані Лорак
Кто-то говорил: «Да, нет. Он вообще не годиться в женихи. Это вообще не твой тип. Не такой должен бать Вакула рядом». Я говорила: «Такой уж, какой есть. Не выбирали».
Работалось легко. Я только помню, что с Олегом была девушка. Она постоянно поправляла его. Мы все на площадке думали, что, наверное, у них очень близкие, очень трепетные отношения. Прямо, что б никто к нему не прикасался. Там у нас есть сцена в фильме, когда он кладет мне руку. Я говорю: «Нет, Вакула, не знаешь, как достать черевички, так и не берись в женихи». Я всё время боялас,ь когда он ложил руку, как на меня эта девушка смотрит.
Журналіст
Вы были сценической невестой?
Ані Лорак
Да мало что может быть.
Журналіст
Но всё закончилось нормально.
Ані Лорак
Да, всё прошло нормально. Все остались живы-здоровы.
Журналіст
И долго потом обсуждали этот поцелуй в конце: был он настоящий или нет.
Ані Лорак
Пусть останется секретом.
Юлія Литвиненко
Ви чудовий актор. І ваше акторство тому, що вам музики вже замало. От участь в анімаційному фільмі, тепер ви в ролі Карлсона, що це? Це новий пошук, чи вам цікаво?
Олег Скрипка
Дуже довго я не приймав пропозиції українського кінематографа. Різні були проекти, я відчував, що це просто буде непрофесійна робота. А коли щось дуже цікаве надходить до тебе, ясно, що це, мабуть, відчувають і режисери чи продюсери, вони бачать…. Наприклад, це була повністю ідея продюсерів цього мультику, що Карлсона Скрипка озвучить. Мені навіть в голову не приходило це.
Юлія Литвиненко
Ну, а позаочі говорили, що ви погодилися тому, що це така у вас була батьківська місія, тому що ви стали батьком в цей час саме. Наскільки це правда?
Олег Скрипка
Це не має відношення ніякого до передачі й до моєї творчості.
Юлія Литвиненко
Ну, а чому? Хіба вам не цікаво, щоб, власне, ваша дитина дивилася якісний мультфільм. Адже ви якісно озвучили Карлсона.
Олег Скрипка
Мені цікаво, щоб моя дитина, як прообраз української дитини, щоб вона споживала якісний творчий продукт, це однозначно. Але артист, він не стає артистом, тому що тут він вже існує, щось робить творить за межами свого его. І це важливо.
Юлія Литвиненко
В дитинстві ваші батьки мріяли, щоб ви були співаком?
Олег Скрипка
На той час, коли батьки мріяли, ким я буду, бути артистом – це взагалі було ніщо. Ну, що там в філармонії щось там грати, це було, ну, ніби такого шоу-бізнесу не існувало, і цей західний стереотип артиста теж не прийшов. Але у моїх батьків, що у матері, що у батька, у них великий артистичний талант, це я знаю. І я думаю, що це мені генетично передалося, і батько сам мріяв, що він сам буде артистом. І він я думаю десь шкодував глибоко, що він не став артистом, а став лікарем. І мати теж. І в принципі я реалізував мрію свого батька. І зараз, я думаю, що він якось розуміє емоційно і йому дуже приємно і гордо за мене, що я там реалізувався як артист.
Юлія Литвиненко
Ну, давайте ваших глядачів познайомимо принаймні з вашими батьками.
 
«Батьки»
Юрій Скрипка, батько
Ганна Скрипка, мати
Мама: Ну, Олег  нам  с самого  рождения  не доставлял  хлопот.  Такой самостоятельный был, исполнительный, покладистый, но если что не так, свою позицию всегда  отстаивал.
Ему только клюшкой передний зуб выбили. И то он не признавался. Его если кто обидит, домой приходил – не докладывал.
Батько
В конце концов, он  не был  ябедой, он был  сильный хлопец. Его  любили, уважали.  Это  я точно  знаю. 
Мама: На фортепиано  отказался. Сказал, что  я девчонка,  на фортепиано  играть. Ну, а как мальчик, значит баян. 
Отец еще  приговаривал, что Олег, давай на баян,   вырастешь, мы с тобой по свадьбам будем  ходить, я буду  петь, а ты будешь играть.
Батько: Я только подшучивал. А вообще я был  абсолютно  не против, чтобы  он  занимался музыкой. Инициатива музыки это, кстати, мамина. Мама привила любовь к этой музыке.
Он  приехал  в Киев, мы его  два дня  искали.  А потом, единственное, как мы  его  узнали: это тот, кто  единственный контрольную  на  отлично  написал.  Вот  так мы узнали, что  Олег  в Киеве.
Мама: Нет. Он секреты нам не раскрывал. Ни маме, ни папе.
 
Таємницею для батьків до цього часу залишаються і подробиці першого шлюбу сина із француженкою Марі Рібо.
 
Мама: Сколько они  там  прожили, п’ять—шесть лет. Там,  если посчитать,  два года выходит.  Не знаю, что  у них  там  произошло. Ну,  семья крепкая, когда  ребенок есть.  У них  же  ребенка  не  было. 
 
Сьогодні в серці у Скрипки галичанка Наталка, її та маленького сина Олег уберігає від публічності.
 
Мама: Крепкая, дружная,  может  быть, когда-то что-то, но  мы  никогда не  видим, чтоб  там  какие-то  недомолвки между ними. А она  ему  прямо  в  глаза  смотрит, а Олег, он  никогда  голоса не  повысит, вообще они  очень  дружно  живут.
Журналист: Вы уже и внука дождались.
Мама: А то, конечно.  Я ему всегда  говорила, Олег, ты  у нас один, а у тебя, чтоб  было  пять.  Слава Богу, хоть  один  есть.
Юлія Литвиненко
Ну, отакий Олег Скрипка, що скажете. Знаєте, мені після перегляду цієї історії здалося, ну я тепер принаймні розумію, чому дуже багато журналістів пишуть, що ви така закрита людина. Ви таки дуже відвертий, дуже природний і мені здається, що це інколи вам шкодить. У вас немає злості.
Олег Скрипка
Ні, я вважаю, що приватне життя…. Ну, є ж і містичні речі. І я просто завжди дивуюсь, що наприклад на «М-ТВ» показують, що от там хтось приводить до себе додому, показує. Ну, є сцена, а є, що за кулісами відбувається. За кулісами не показують.
Юлія Литвиненко
Ну знаєте, є така думка, що якщо ти відомий, знаменитий, то ти приречений на показ свого життя. Це природно, тому що люди хочуть знати, який ти насправді.
Олег Скрипка
Ну, от в мене дуже красива гітара, американська, дуже красива. І коли я її розкрутив, всередині вона дуже некрасива, настільки неакуратно зроблено, що я розчарувався. І навіщо показувати середину цієї гітари. Тому що є призначення показувати лише зовнішню сторону. 
Юлія Литвиненко
Ну, такі особливі забобони у вас є? От ви перед концертом, що ви не робите? Чи робите навпаки.
Олег Скрипка
Я перед концертом не бухаю. Тому що сцена – це святе місце, це як церква. І там не можна ні плюватися, ні випивати і тому подібне. І не можна брехати, тому що воно проти тебе повернеться все. І сцена лікує. Наприклад, от ми ж артисти, гастролі і тому подібне. Там може і спина боліти і тому подібне. І ти захворієш, я знаю, якщо в мене концерт, і хоча я там співаю, горлом працюю, в мене і горло проходить, тому що я до цього дуже серйозно (до сцени) відношусь. І вона дійсно мені допомагає. Коли ти до неї гарний, і вона до тебе теж гарна.
Юлія Литвиненко
Про що ви у дитинстві мріяли?
Олег Скрипка
Я в дитинстві не мріяв ні про що. І зараз не мрію. Я не мрійник абсолютно.
Юлія Литвиненко
Ви себе якось уявляли у дорослому житті?
Олег Скрипка
Не уявляв. Навпаки, я закінчував школу, мені треба було поступати в інститут, я себе не міг уявити студентом, як я міг бути студентом. Для мене студенти – це такі серйозні люди, вони ходять там з планшетами, з якимось там папками, дипломатами і щось там вчать серйозне. А я така несерйозна людина. Я школяр. Я дуже довго, до речі признаюся, в солдатики дуже довго грав. Там до десятого класу гралися ми в солдатики, паровозики. Був дуже такий, як сказати, інфантильний.
Юлія Литвиненко
У нас є один свідок майже з вашого дитинства. Давайте подивимося, хто ця людина, яку ми знайшли, і що він нам відкрив, тому що мені здається, що те, що ми сьогодні являємо собою, все з дитинства, давайте подивимося, хто це. Як думаєте, вгадаєте?
Олег Скрипка
Навіть уяви не маю.
Юлія Литвиненко
Ну, давайте подивимося.
 
«Село»
Юрій Іващенко, друг
Оце он прямо звідси видно така хатка. Ото вона стоїть, тільки низком нам прийдеться пройтися.
Вони приїхали і ми прийшли до них в гості. І так мені запам‘яталося. Бадмінтон він привіз. Я його ніколи не бачив і мені так запам‘яталося, що в бадмінтон ми грали.
Прихожу тут лавочка ось є біля верандочки. Тут сидить щось награє. Що він награє. До мене не доходило, я не музикант. Ну він не казав нічого.
Журналіст
А щось вам подобалось, що він там награвав, чи то ще таке незрозуміле щось було?
Юрій Іващенко, друг
Незрозуміле. Ніяк незрозуміле. Не міг я понять. Що там музика. Якусь пісню від начала і до краю. Все воно по капельці. Пум – Пум – Пам – Пам.
Ну грає собі чоловік і грає . Чисто час  вбиває.
Не побачив би по телевізору, я б не повірив. Чесно. Од чистого серця. Не побачив би по тєлєку. Що так наярює, щоб ви сказали, що Олежка може так вишивать.
Журналіст
Не сварилися.
Юрій Іващенко, друг
Бувало разок у мене дома. Дедушка його рідний робили в мене сарайчик, а ми моталися і мені трохи попало.
Журналіст
А за що. Не пам‘ятаєте?
Юрій Іващенко, друг
Я такий парень, що міг попросить.
Журналіст
Напросилися.
Юрій Іващенко, друг
Напросився.
Журналіст
А які кулаки в нього крепкі чи не дуже?
Юрій Іващенко, друг
Нормальні. І то це було раз у нас.
З Олегом разом не були в клубі 22 годіка точно.
Мені ця пісня щось каже: «А у нас у клубі сьогодні танці».  А в нас були такі розговори: «Пішли, у нас у клубі сьогодні, Олежка, танці». Може він щось там вибирав. Я ж не думав, що вона там так по жизні піде. Я просто предлагав, може пройдемо, сьогодні в клубі там танці.
Мені більше як ото він пече на баяні, потім баян кидає, хватає трубу. Ну пісні не мої. Сучасні. Вони дуже сучасні, вони більше молодіжні.
Журналіст
А щоб ви його таке спитали, найбільше що вас цікавить?
Юрій Іващенко, друг
Я б просто поспитав, як його це все діло потягло. Я б ніколи в жизні не повірив, що він музикантом буде. Юмористом, да. Це я согласен, сто процентів, а як це він? Як хто його туди міг, що його могло наштовхнуть на це, я удівляюся. Я не могу понять.
Так чисто, щоб отак на полянку вийти. Хоча б до того ставочка в березнячку (Олежка знає, що таке березнячок) просто посидіти, поговорить, як воно должно буть.
Юлія Литвиненко
Побачили фотографію.
Олег Скрипка
Да, це дід мій.
Юлія Литвиненко
Оце ваші друзі з дитинства. І вони кажуть пече, як він бере трубу, баян, вони в захваті.
Олег Скрипка
Так це ж Юрко, це власне як би…там він каже, що двадцять, та більше ми років не бачилися. Якраз це той клуб, про який співається, якраз в десятку попали, да. Це дуже круто. Я приїжджав (в Росії ми в Мурманській області жили), і батьки привозили мене на літо і лишали там в Гільцях. От і якраз просто, що мене вразило, там хлопці, ми з хлопцями гуляли, і мене дуже вразило, дуже велика різниця: от спільнота людей, відношення до людей настільки, настільки  м’яке, от повага один до одного, це мабуть ще, ну я так розумію, що сільська громада вона зберегла отаку традицію поваги.
Юлія Литвиненко
Вони вас поважали весь час, вони вас поважають сьогодні і дуже очікують, що ви приїдете до них у гості, як ви чули.
Олег Скрипка
Та я планую, до речі, я дуже планую. Слава богу, що це…. Я ж просто не міг цього Юрка знайти, ви знайшли. Я візьму координати, треба буде обов’язково зустрітися.
Юлія Литвиненко
Ну що ж, наостанок я скажу, можна скажу, що в нас був рок-музикант, тому що я все ж таки сподіваюсь, що наші слухачі очікують якихось рокових ідей від вас? Так? Чи актор? Чи співак? Хто ви сьогодні більше?
Олег Скрипка
Ні, я рок-музикант, звичайно, який за сумісництвом іноді працює в театрі, кіно і тому подібне.
Юлія Литвиненко
Дуже вдячна вам. Нагадаю нашим глядачам, що це був Олег Скрипка. І, як ви зрозуміли, ім’я музиканта, яке ми найближчим часом ще не раз почуємо. Дивіться «Позаочі» - це невідомі факти з життя найвідоміших людей України. На все добре.


Юлія Литвиненко
Телеканал К1